В Піщанському Краєзнавчому музеї зібрані експонати з усього району. Тут знаходяться найрізноманітніші речі з різних років.

 Найчисленнішою є колекція музею, де представлені предмети побуту і знаряддя праці. Особливою горді­стю є українські сорочкиXVIII-XIX століть, де зустрі­чаються вишивки з елементами як українських так і мол­давських традицій.

Експозиції музею розповідають про видатних зем­ляків. Зокрема диригента, Героя України, Павла Му-равського, олімпійську чемпіонку, веслувальницю Юлію Рябчинську, композитора Климентія Домінчена, пись­менницю Марію Вакалюк-Дорошенко, поета Анатолія Колісника

     У музеї зберігаються документи очевидців голодомору 1932-1933 років. Щороку у березні (визволення ра­йону і Вінниччини від фашистських загарбників) про­ходять виставки про події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн

     Основні напрями діяльності музею - вивчення історії рідного краю, збереження і пропаганда традицій свого народу, залучення до збору експонатів жителів райо­ну, записи спогадів старожилів, активна робота з мо­лоддю. Найбільш масовими та популярними є відкриті уроки і тематичні екскурсії «Традиції мого народу», «Трагічні сторінки історії України», «Гордість нашого роду», «Війна у біографії району», «Чорнобиль - наш одвічний біль», «Терновий вересень Анатолія Колісни­ка» ( про трагічну долю поета-земляка) та багато інших. При музеї працює любительське об'єднання «По­шук». Його учасники проводять зустрічі з цікавими людьми. Традицією стало до Міжнародного дня музею проводити день відкритих дверей «Музей про вас і для вас, шановні земляки».

     У виставковій залі музею відкрито виставку картин нашого талановитого земляка, художника Степана Трохимовича Трубалєвича.

     Піщанський районний краєзнавчий музей створе­ний у 1987 році відділом культури за сприяння і при активній участі сільських та селищних рад району. Пер­шим директором музею був ветеран війни, педагог і працелюб Володимир Віталійович Бершадський. Саме завдяки його активності та наполегливості були зібрані колекції пам'яток історії й культури Поділля і, зокре­ма, Піщанського району. Оскільки наш район розта­шований на кордоні з Молдовою, культура та побут українців тісно переплелися з традиціями молдаван. Нинішній директор музею – Григорій Горділа

     Гордістю Піщанки є наш стадіон. Піщанський стадіон, це місце для змагань з різних видів спорту. Тут юні спортсмени тренуються стати справжніми чемпіонами. Влітку на стадіоні майже кожен день дуже весело і гамірно. Сюди завжди приходять діти і дорослі щоб займатися спортом чи пограти в різні спортивні ігри та просто відпочити. Тут гучно відпочивають великі компанії з друзями та знайомими. На стадіоні часто проходять спортивні змагання, куди приїжджають з усього району.

     Протяжність бігової доріжки навколо фудбольного поля становить близько 330 метрів.

     В “Книгу пам‘яті України” Меморіал Слави смт. Піщанки, Піщанського району, Вінницької області, занесено імена солдат, що полягли в роки другої світової війни в боротьбі проти фашистських загарбників.

     В “Книзі пам‘яті” є імена цих полеглих бійців 21 липня 1941 року з Орловської, Курської, Донецької Сумської, Житомирської областей.

     Віроломна гітлерівська навала прийшла на землю Піщанського району в липні 1941р. Після запеклого бою 23 липня 1941 року німецькі війська захопили Піщанку. Наступного дня в районі села Дмитрашківка розгорівся тривалий бій, це вступили в боротьбу з ворогом окремі групи бійців та командирів 176 стрілецької дивізії, що виходила з оточення, а також прикордонників та бійців укріпленого району. Тоді в нерівному поєдинку полягло 47 наших воїнів.

     Визволили Піщанський район від фашистської неволі 18 ьерезня 1944 року воїни 5ї повітряно-десантної дивізії та 2ї гвардійської танкової армії 2го Українського фронту. Дорогою ціною дісталась перемога. В “Книзі пам‘яті” імена солдат, які загинули при визволенні Піщанки.

     Вони прийшли звільняти землю України з Черкаської, Кіровської, Полтавської, Кіровоградської, Київської, Свердловської, Ярославської областей, з Молдавії, з Ростовської області, м. Москви, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Північно-Казахстанської області. Слідопити школи знайшли дані на 43 воїнів похованих на Меморіалі Слави.

     Крім того захоронено:
Офіцерів –1;
Сержантів, солдат – 85;
Партизан – 1;

     Наша церква побудована з червоної цегли в 2011 році на кошти інвесторів. Вона має 2 куполи. Знаходиться на центральній вулиці, біля школи і за меморіалом слави повз якого і проходить доріжка до центрального входу.

     В церкві знаходиться багато ікон. Туди приходить багато віруючих. Там є церковний хор і також працює недільна школа де люди дізнаються надзвичайно багато про церковне життя та звичаї. І туди можуть приходити усі бажаючі.

     Перша дерев'яна церква в Піщанці була побудована в 1747 році на пожертву прихожан, в 1855 році її розібрали. Другий храм побудували і освятили в 1853 році в честь Успіня Пресвятої Богородиці.

     Будинок культури — це один з найголовніших будівель які є у нас. Тут дуже жваво проходять усі мироприємства які проводяться на всі свята і не лише. Також у цій будівлі знаходиться дитяча бібліотека в якій є дуже багато різних книг.

   Тут у будинку культури працюють багато талановитих людей. Одним із найдовголітнішіх   колективів у Піщанському районі є вокально-інструментальний ансамбль “Лаври” , який працює уже більше 30 років.

     Раніше на місці будинку та прилеглій до нього території була велика семикупольна церква, яку зруйнували за часів Сталіна, через його релігійні погляди. Вона була одна з найбільших  на Україні, з величезним дзвоном.

     Українська веслярка, байдарочниця, олімпійська чемпіонка народилась 21 січня 1947 році в районному центрі Піщанка на Вінниччині, у багатодітній сім’ї. З дитинства працювала на ланах, там же закінчила школу. В атестаті мала дві трійки і одну з них з фізичного виховання. Юлія Рябчинська мріяла потрапити до естрадно-циркового училища, але її не прийняли. Юлія влаштувалась на курси медичних сестер у Вінниці (зараз Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К. Заболотного). Саме тут вперше побачила веслування і зацікавилася. 5 вересня 1972 року Юлія веслом спробувала олімпійську воду. Після чотирьох років тренувань стала переможцем Кубку Дніпра, через місяць – другим призером чемпіонату України.

     В 1969 році переїхала в місто Одеса де 16.03.1970р. року у неї народився син Ігор, який  і зараз проживає в Одесі.

     В 1970 році Юля стала  чемпіонкою товариства "Локомотив", призером чемпіонату СРСР, виграла чемпіонат ВЦСПС.

     В 1971р. стає чемпіонкою Світу в Югославії. 

     Самим визначним став 1972 – олімпійський рік.   Кубок СРСР - 2 місце, чемпіонат СРСР 1-ше, особистий чемпіонат СРСР 1 –ше, перемагає на міжнародних регатах в Мінську, Данії, Германії, Франції та Австрії. З великою перевагою, до трьох метрів, перемагає своїх суперниць на олімпіаді в Мюнхені. Золота нагорода ХХ Олімпійських Ігор. Їй присвоюється звання заслуженого майстра спорту СРСР, Юля нагороджується орденом "Знак Честі", почесними грамотами Верховної Ради УРСР, ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ.

     13 січня 1973 року став для Юлії роковим. Перевернувшись в  льодяну воду під час тренувань в складі збірної команди СРСР на р. Капарча (Поті), Вона трагічно загинула від асфекції (спазм) голосових і дихальних шляхів.

     Похована Юля по бажанню батьків у себе на Батьківщині. Міжнародний Олімпійський Комітет, Міжнародна федерація каное підтримали проведення Меморіалу Ю. Рябчинської в м. Одеса, який раніше проводився в місті Москві а також в містах України.

     Музей Юлії Рябчинської знаходиться вшколі де вона навчалась Піщанській загальноосвітній гімназії №1.

     Про Юлю Рябчинську написано дуже мало - усього декілька заміток та репортажів у газетах. Може це тому, що вона так миттєво ввірвалась у великий спорт, буквально за декілька років виборола те, що інші спортсмени добиваються роками; зуміла здобути найвищі нагороди на світовому рівні. А найбільша її перемога - це золота медаль чемпіона Олімпійських ігор у Мюнхені - 1972 р.

     Музей Юлії Рябчинської містить матеріали про чемпіонку СРСР, Європи, світу, XX Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені, випускницю Піщанської СШ 1964-1965 н.р.

     Серед експонатів - особисті речі Ю.Рябчинської: фотографії, грамоти, матеріали з Меморіалу Ю. Рябчинської в м. Москві (1985 рік), матеріали з Меморіалу пам'яті Ю. Рябчинської, який проводився в Одесі у 2000 і 2002 роках, книга тренера Ю.Рябчинської з міста Москви Антоніни Середіної "Олімпійці та зірки спорту Вінничини".

      В музеї зберігається перехідний кубок відкритого чемпіонату з волейболу, присвячений пам'яті олімпійської чемпіонки Ю. Ряючинської. В 2003 році кубок завоювала команда волейболистів з смт Рудниці.

     Виступаючи за СРСР на мюнхенській Олімпіаді, вона отримала золоту медаль за перемогу в перегонах байдарок на 500 метрів В 1973 році Юлія трагічно загинула. Через чотири місяці після олімпійської звитяги Рябчинська брала участь у тренувальному зборі на озері Палеостомі в Грузії і, упавши там у холодну воду, померла від переохолодження. Похована вона в Піщанці. Її ім’ям названа вулиця в Піщанці і м. Поті (Грузія, де вона загинула).